Як же довго рана заживає,
Що любов зали́шила мені…
Я на тебе досі ще чекаю,
Шепочу ім’я твоє у сні.
Наплела зима на склі мережив,
Темну ніч сховала під вуаль,
А тебе, я знаю, не бентежить
Мого серця болісна печаль.
Подихом розплавлю візерунки –
І поглине їх нічна пітьма…
Ти насип мені на рану трунку,
Наче снігу білого зима, –
Може, так позбавлюсь від недуги.
Хай отрута проникає в кров.
Я тобі не можу стати другом,
А забути – не дає любов.
Січень 2025 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2025
автор: Олександр БУЙ