Я в сукні із мальв рожевих,
Де роси сплітають нитки,
Стою на межі між небом
І шепотом тихим ріки.
А мальви квітують ніжно,
Мов ранок у літню мить,
І серце тремтить безгрішно,
І вітер торкає блакить.
І сукня моя, мов та казка,
Розлита у зорянім злоті,
І мила, і ніжна, мов ласка –
Це молодість сипле квоту.
Рожеві квітки як шепочуть
Про мрії, що там, за краєм,
Про те, як кохання ночі
Мене своїм світлом вкриває.
Під небом, де зорі сіяють,
Стою я у мальвовім квіті,
Вітри, що мене обіймають,
Тримають мене ще в літі.
А сукня із мальв – мов крила,
Що тихо в обіймах сну
Несуть мене в літечко миле
І в душу дарують весну.
Хай мальви квітують вічно,
А серце радіє у снах,
І в сукні я цій, як літо –
Кохаюся в мальвах й піснях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А