Не заперечиш день , відтворений у тиші
І захват від життя дурної голови!
Та сенс у довгій грі ,що притаманна миші
Відомий лиш [b]щурам[/b]*, що бачать кольори.
Чим радують місця не знані апріорі ?
Куди свій поспіх шлють тендітні хижаки?
Де ті поля чудес квітучі й неозорі
В яких калини кущ віщує крізь віки?
Водою рік швидких промий зіниці , злидень!
Можливо, що в свій час і в них зійде зоря,
Біжи на край землі до вирію, де квітень
І гіллячко верби несуть до вівтаря...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2025
автор: bloodredthorn