Скільки всього має зійтися.
Щоб дотик рук, не розійтися.
Щоб дотик душ, і то навічно
Це так нелогічно …
[i]Я б знову - знову на край світу
Щоб хоч і миті, з тобою бути
Щоб шепіт імені твого чути
Від мого вітру[/i]
Розкинувши руки, летиш у небо
Я не відводжу очей від тебе
Це нерозумно, це нелогічно
Це магічно ..
Я впізнаю, пропали роки
Цілую очі, цілую щоки,
Складаю з імені твого сторінки
До останньої клітинки
[i]Я знову-знову на край світу
Щоб хоч і миті, з тобою бути
Щоб шепіт імені твого чути
Від твого вітру[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2025
автор: Дружня рука