Багато в тебе на віку
доріг важких і втрат.
І, хоч "із ярмарку" літа
вертаються домів,
Від тебе чую фразу цю:
"Не бійся, я — солдат.
І біля жінки та кота
сидіти б не зумів".
Тебе не кликали туди,
повісток не несли.
Ти сам, покинувши усе,
що так цінує люд,
Нас рятувати від біди
пішов, її коли
Пропита наволоч несе
з болотяних усюд.
Уже три роки там де ти
гуркоче та гуде,
Тож в мене серце завмира
від кількості новин.
Не знаю скільки ще іти,
зупинимося де...
Для мене цю війну вмістив
у собі... ти один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2025
автор: Патара