Сквапно гортаю вниз пальцями. Що ж там лежить десь на дні?
І знову в плейлист повертаються винянченні пісні.
Варто свою меланхолія, тихо голубить в думках,
раптом з моєї свідомості вилетить слово, як птах.
З неба мукою притрушує хтось... Може й справді мука?
Раптом з твоєї свідомості віри проллється ріка?
Раптом усе це змішається в тісто небесне, легке?
Світло в долонях відчується, щастя буденне, людське.
Сквапно гортаю щось пальцями, спокій впіймати б на мить,
спокій, мабуть, відчувається лиш коли розум мій спить.
Жайворонків напекти б мені, подарувати весні,
щоб було сонечко лагідним, мрії голубило в сні,
щоб відчувалися пахощі, з бруду трава проросла,
тільки була б переможною ця довгожданна весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: Ася Оксамитна