Все не справжнє, все вінтажне,
Чобітки риплять в стодолі,
По світлиці ходять коні
Волоокі й ясночолі.
Потаємні чарівниці
У піднесених амурах
З олівцем запанібрата
Гублять записи в ажурах*.
До воза припнутий страус,
Потурає ключ дзижчанню…
Може вам подвійне лате
Після довгого кохання?
Може з Нілу сильмарили,
Клоччя збуджених елегій?-
Ми ж колись були щасливі
Й під вербою, люба Меггі…
P/s
https://www.youtube.com/watch?v=hoBlBpA3vfM&list=RDEMFyfPnnzNSWotabjHpHxc0w&index=9
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2025
автор: bloodredthorn