XXVI
В гіркому смутку Консул,
Звертається до всіх
Похмуро оглядає мур
І військо ворогів:
«Іде загін передовий,
Зустрінем їх мечем!
Якщо ж вони захоплять міст,
Як місто збережем?»
XXVII
І слово взяв Горацій,
Міської брами страж:
«До кожного на цій землі
Смерть прийде у свій час!
Й немає смерті краще
Ніж та, що ти зустрів
За попіл своїх предків
І храм своїх Богів»
XXVIII
«За свою рідну матір,
Що не спала ночей
І за дружину, що твоїх
Виношує дітей!
Й за дів святих,
За берегинь одвічного вогню
Нехай же зрадник Сектус,
Знайде тут смерть свою!
XXIX
«Зруйнуймо міст, пан Консул,
Відправ людей своїх!
Я ж кличу собі в поміч двох
Зустріти ворогів!
Там на вузькій стежині втрьох
Є проти тисяч шанс
Тож хто зі мною стане в стрій?
У бій я кличу вас!»
XXX
Піднявся Спурій Ларцій
Рамнійців гордих син
«По праву руку, каже він
З тобою піду в бій!»
І дужий встав Гірміній,
І мовив вирок свій
«По ліву руку стану я
З тобою піду в бій!»
XXXI
"Горацій", мовив Консул
"Як ти сказав - роби!"
І проти тисяч ворогів
Втрьох рушили вони
Бо римлянин для Риму
Ні злота , ні землі,
Не жалкував й життя віддать
В ті стародавні дні!
XXXII
Понад усе тоді була
Держава для усіх
Заможні помагали бідним
Ті ж поважали їх.
Ділили землю чесно
і здобич на війні
Братами були римляне
В ті стародавні дні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Jonathan