Удосвіта вже вдосталь корити і коритись,
у повені повинні збиратися все вище,
триматися міцніше, бо ще не час спуститись,
і не боятись звірів-стахів, що на горищі
Тих хто не зміг триматись світ проковтне і знищить,
тих хто приніс в торбині турботу до нужденних
світ до добра і світла підводить ближче й ближче,
і врешті закінчиться твій шлях багатоденний.
Пишу усе як нарис, рядки мене тримають,
сплітаються в мотузку, та не вдушуся ними.
Тримаюсь за родину, свою свідому зграю.
Народжені боротись, не будуть тут слабкими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Ася Оксамитна