Як би тебе привели шляхи,
Як би, як би.
Був поряд лише ти.
Загорнулися б
міцно-приміцно
В нашу першу ту
зоряну ніч.
І шептала на вушко я вічно,
Що в коханні палає ніч.
Сховати б серця
від світу глухого.
У зорепаді
сховати б щастя.
І цілу ніч під небесами строгими
на тім стогу скувати б ласку.
Була б позора, мов радість весни.
І там у полі палали б ми.
Лічили б зорі в очах безкрайніх,
Погляд блукав би в ночах безкрайніх.
А в день, коли злива панує світом,
В обіймах щастя неслись б за вітром.
Кружляли б вальсі, забувши біди.
То наші мрії сплітають світло.
Твоє тепло не догорає,
Моє серденько тебе кохає.
На край й за край я полечу
Ти мій алмаз, ти мій алмаз.
З тобою сніг, той, що на солнці.
Я відчуваю, тану, встану, вспорхну..
Лечу, лечу.
Візьму гітару в руки рано,
Зіллються звуки
з цвітом розмаю.
Кохаю, любий, я кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: oreol