В осінній вечір знов і знову
Крізь ночі й роки напрямки
Ведуть до мами на розмову
Мене рясні мої думки.
В них я, маленька, все горнуся
До материнської щоки…
Сміється молодо матуся…
Той сміх замріяно-терпкий.
Спасибі, мамо, за любов,
Що Ви посіяли-зростили,
За молитви – святий покров,
Які дарують сили.
Вже падолист пряде калина:
З роками осінь заодно...
Хоч у душі я ще дитина,
Говорять Ви мені давно.
Легеньким дотиком туману
Лягла на скроні сивина,
Та на пораду кличу маму –
В усім заступниця вона.
Спасибі, мамо, за любов,
Що Ви посіяли-зростили,
За молитви – святий покров,
Які дарують сили.
Пісня - за покликанням https://www.youtube.com/watch?v=nCtWTr0bP2A&list=PLDBOO_h47e5Ci2xXEeyD26ek98M654x2n&index=2
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2025
автор: Наталія Погребняк