Зеленоокий, золотоголосий,
Та безпросвітне пустище кругом.
Роки все далі радощі відносять,
Які були твоїми, і не зовсім:
Вакханка гріла, як хотів того,
Хотів і бачив - танцівницю босу.
Із самотою вінчаний по згоді.
Прийшла на день, навіки прижилась.
Тепер вона для тебе хороводить,
Жене того, хто в дім, буває, входить.
Їй присягнувся, значить, іншим - зась.
Одна тобі далмором світ золотить.
Одноманітно стукає годинник:
Один, один, один, один, один.
Той звичний звук давним-давно не дивний.
Час не впускають зімкнуті гардини,
І затверділий сковує хітин
Відрощене крило. Чомусь єдине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2025
автор: Горова Л.