У засвіти зимою пішла мама
До року, як птах за нею тато злетів.
Батьки лишили слід - на серці рану,
Цей ясен світ для мене змалів і збіднів.
А ще вчора Різдво у хаті свято
За столом дзвеніла коляда луною.
Дванадцять страв нам готувала мати
Тато ніс дідуха сіяв зерно рукою...
З першою зіркою стрічали Різдво
До хати - дітей , внуків з далеких доріг.
Колядники заглядали у вікно,
І ,як у казці падав білий - білий сніг.
Брат сестру тулив до себе рукою
З родиною вітали Божого сина.
Світила ясно зірка під горою
Під ногами скрипів білий сніг - стежина.
Нині мете метіль на рідний поріг
Закрита фіртка на міцний замок хата.
У журбі стоїть калина край доріг
Падає на зимовий сад сніг лапатий.
Стукає у віконце тихий вітер
Батьківська рідна хата плаче сльозою.
І написав січень слова із літер...
Сходить в мої сни вечірньою зорею.
Для мене став день немов ніч на землі
Зайшло поміж хмар сонечко у тумани.
До ясеня прилетіли журавлі
Заглядає зима у віконце мами.
Зупинився дзвін годинник на стіні
Не будить господарів до роботи.
Старі фотографії на стіні...
Додають серцю жалю у скорботі.
Падає сніг і покриває сліди
Немає кому почистити подвір'я.
Коли живуть батьки немає біди
Всміхається з небес , як сонце сузір'я.
Розтанув вже білий сніг прийшла весна
І брат злетів у небесний рай ,так рано.
Стою як билина на світі одна...
В руках лютої зими, як свіча тану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2025
автор: Чайківчанка