Пошматували мої ночі
червоні очі навісні,
а серце птахою тріпоче
і пам’ять потайки бурмоче,
і не радіється мені…
В імлі земної коловерті
усе являються у сні
то образи, часами стерті,
то марево із ликом смерті,
то думи темні, неземні…
Плете́мось схиблено до краю,
одноосібно чи гуртом,
паяців в ради обираєм,
що обіцяють шлях до раю,
а на загал – лиш шапіто…
25.01.2025, СВ-ФН
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2025
автор: Олександр Мачула