Є яснобачення нічне,
коли деталі темрява хова ,
з усіх смужок на шпалерах
лише біла помітна одна.
Тягар нічний розтанути хоче -
турботи, дрібниці та метушня, -
сходить геніальність ночі
над недолугістю дня.
Я полюбила далечінь безсоннь,
їх осяяний горизонт.
На дні як ніжність - осадок солі,
і ще недосяжнішим є сон...
*мій переказ уривка з твору
Людмили Улицкої
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RAZOFv-z_Ms[/youtube]
https://www.predanie.ru/lyuis-klayv-seyplz-clive-staples-lewis/chelovek-otmenyaetsya/slushat/
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=35xyQ2F0OKI[/youtube]
[b]Человек отменяется[/b]
Яко бы человек
отменяется.
Яко бы культура.
Яко бы воспитали.
Счастливыми были,
А кем вы стали?
https://readli.net/lestnitsa-v-nebo-v-poiskah-bessmertiya/
[b]Лестница в небо[/b]
Говорят люди были в одном шаге от
Бессмертия.
Было много богов
и живая вода.
И где?
Где ж небеса?
Книги сожгли,
От храмов руины.
Выдумки это?
Мифы?
Былины?
Нету ж следов.
Нету людей.
Один - Бармолей
В святилище лжи.
Что разбомбили?
Зачем всё сожгли?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: oreol