* * *
У ясновùдіння химерах,
коли пітьма хова дрібне,
у смугах тих, що на шпалерах,
лиш біле бачиться саме.
Тягар нічний розтануть хоче -
пусте, турботи, метушня...
І сходить геніальність ночі
над недовершеністю дня.
Я полюбила даль безсоння
і світло на межі часів -
є дрібка лагідної солі
в мовчанні недосяжних снів...
© Тетяна Даніленко
15. 02. 2024
Ілюстрація - картина Мікалоюса Чюрльоніса
"Анданте. Соната моря", 1908
* * *
Есть ясновиденье ночное,
когда детали прячет тьма,
из всех полосок на обоях
лишь белая одна видна.
Мой груз ночной растаять хочет —
заботы, мелочь, мельтешня, —
восходит гениальность ночи
над неталантливостью дня.
Я полюбила даль бессонниц,
их просветленный горизонт.
На дне остаток нежной соли,
и всё недостижимей сон…
Людмила Улицкая
1996
Вірш з роману Людмили Улицької "Медея і її діти"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: Тетяна Даніленко