Зима оновлює природу неповторну.
Відбілює розгублені думки.
І одяга в кришталь берізку сонну,
Де грались у кохання я і ти.
А ці сніжинки напрочуд чудові
Плели мереживо химерної краси.
І візерунки - витвори ранкові
Притрушували мрії і ліси.
Ми зачаровані стояли ніби в казці,
Де кришталеві падали зірки.
І так хотілось з ними в цьому вальсі
Кружляти разом тільки я і ти.
Кружляли. Падали в перину цю пухову.
Ловили, сміючись, вечірніи зорепад.
Сніжинки підглядали знову и знову
У наші очі, губи наугад.
А ми губами тими їх ловили,
І подихом кохання берегли.
І вже краплинкою в світи пустили,
Де так щасливі були я і ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: Надія Тополя