Коли літа одягнуться в печаль,
Тому що вже екватор перетнули
І що немає вірного плеча,
Й тебе тривога раптом сколихнула,
Цій слабкості піддатися не смій –
Буття твоє – випробувань когорта,
Розмотуй до кінця життя сувій,
Бо свій фінал зустріти маєш гордо.
В полоні снів, надій, розчарувань,
Що здатні наскрізь покалічить душу,
Знайди у глибині її слова,
Яким твоє життя не є байдужим.
Найголовніше звідси витіка:
Людиною поміж людьми лишайся.
Єдина й вірна істина така:
Живи, аби тобою рід пишався.
18.01.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2025
автор: Ганна Верес