Ці звуки в грудях дюни оросили,
мед лився у кабіну дерев'яну.
На півдні біля ніг пора весняна,
на півночі цвіт папороті милий.
Сосна сіяє крізь вузькі щілини,
співає без джерел і без світання,
і перший плач мій, наче плач останній
під тихим дахом у вінці надії.
Медовий, дальній голос в серце падав.
Медовий, дальній голос у кохання.
Далеко й солодко звучить розрада.
Далека тайна зраненої лані.
Медова як ридання снігопаду.
Проймає до кісток, медова, дальня!
[i]("Сонети темного кохання")[/i]
[b]Federico García Lorca El poeta habla por telefono con el amor[/b]
Tu voz regó la duna de mi pecho
en la dulce cabina de madera.
Por el sur de mis pies fue primavera
y al norte de mi frente flor de helecho.
Pino de luz por el espacio estrecho
cantó sin alborada y sementera
y mi llanto prendió por vez primera
coronas de esperanza por el techo.
Dulce y lejana voz por mi vertida.
Dulce y lejana voz por mi gustada.
Lejana y dulce voz adormecida.
Lejana como oscura corza herida.
Dulce como un sollozo en la nevada.
¡Lejana y dulce en tuétano metida!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Зоя Бідило