Коли пропаде цей жорстокий гніт,
І вільні люди повстануть проти,
Щоб спопелити рабства чорний слід,
Тоді здіймуться вогні спільноти.
І вітру душа придбає крила,
Принесе на схід правду та силу,
Щоби не впали плечі козаків,
Щоби не згасав в серцях палкий гнів!
І прийде той день, коли в небесах
Заграє світло днем переможним,
Щезне темрява над домом кожним,
Від крові вмите паде зло в сльозах!
А поки цей грім ще не відгримів,
Наше натхнення збереже синів.
Вороги наші ляжуть в могилу,
Залишаться з них крихти від пилу.
Ми вже ідемо, коло спільноти,
Туди, де воля залишає слід,
Де вже ніколи ніхто не проти,
Де наші люди переможуть гніт!
Мирослав Манюк, 29.01.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Мирослав Манюк