Схопила нас в полон
Жахливая війна.
Невже це все не сон
Лиш? Ні, іде вона
Насправді, так, на жаль.
І серце роздира
Глибокая печаль,
Яка не зна добра,
Що знає тільки зло
Так само, як війна.
Раніш життя цвіло,
Мов красная весна,
Мов квіти навесні,
А нині в’яне все
Насправді, а не в сні.
Війна всі сили ссе,
Немов отруйний змій.
Коли ж покинуть вже
Злі вороги край мій?
А їм усе чуже
Кортить вкрай захопить,
Хоч вдосталь і свого
У них. Кортить, кортить
Їм ще, іще… Цього
Диявола ми все ж
Здолаємо. Й війна
Мине, і ворог теж
Впаде, немов стіна,
Й не встане більш повік,
Зустрінувши свій край.
Настане мир, що вік
Увесь наш рідний край,
Мов сонце, буде гріть
Так лагідно, а ми
Всі будемо радіть,
Жить щасними людьми.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2025
автор: Євген Ковальчук