Ну що ж. Зізнатись собі мушу.
Любив, люблю і то на вічно.
Не можу обманути душу
Хоч каже, це уже не смішно …
Що з того, як мене тоді немає
Я знаю, там мене вже не чекають,
Я крила свої мов у сумку поскладаю
Вона ж мені їх знову розпускає ….
Та як ж так можна, стільки літ минуло,
Забула б вже людина кожна,
А бач, щось серце не забуло,
Того, чого йому не можна
Вже б знову мчав до краю світу
Чекай, а чи ще є на то все сили
Може, в весни позичив б цвіту
Може б у вітра позичив крила
Скажи собі її забути
Невже твій розум то минуле
Але ж душа не хоче чути
Може, вона мене забула …
Що з того, як мене тоді немає
Я знаю, там мене вже не чекають,
Я крила свої мов у сумку поскладаю
Вона ж мені їх знову витягає ….
[i]Музичний супровід з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2025
автор: Дружня рука