Так схожі на тебе і стилем, і шармом,
І тоном помади, волоссям в косі,
Дівчата, що йдуть тротуарами разом,
Хто в куртці короткій, хто в довгім плащі.
У кожній, з їх усмішок, бачу я риси,
Так ніби смієшся ти знову мені…
Неначе з одного театру актриси,
Усі, починаючи з Єви, жінки.
Красиві, щасливі…І в цьому так схожі,
Мов листя на кронах, як квіти в саду,
Та тільки для мене, це лиш перехожі,
Звичайні дівчата, а я люблю ту…
В якої ніжніше волосся на дотик,
Й солодші за всіх в поцілунках вуста,
Найкращі при усмішці очі і ротик,
І най незрівнянна та добра душа.
Найтонші, як пензлі художника, пальці,
Я так цілувати їх часто любив,
Коли перший промінь торкаючись вранці,
Мов сонячний зайчик, нас в ліжку будив.
Найкраща на світі…Всі копії тільки…
Я знаю, так скаже багато хто з нас,
Та в цій суб’єктивності, янголи свідки,
Такої, як ти, не було, за весь час.
Най миле обличчя, най файні ці очі,
І шия, і носик, і груди твої,
Хай втомлені часом, ці ніжки дівочі,
Та тільки вони мені сняться у сні.
Лиш ти…Не спроможний ніхто більше в світі,
Мене надихати, щоб жив і творив,
У мене кохання ще стільки, як квітів
Всіх разом букетів, що я подарив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2025
автор: Ярослав Ланьо