***
Маленькими -- всі ми,
Віримо, що життя
Довге та прекрасне..,
А потім підростаємо
Ми
І нас вчать читати,
Писати, думати, аналізувати
Та брехати
І.., тоді вже, у нас інше
В голові,
Бо треба вибрати професію,
Яка буде нас годувати,
Але...
Проходить ще якийсь
Час
І ми починаємо розуміти,
Що нас тупо використовує
Влада в своїх цілях,
Бо вона думає,
Що вона є держава
І.., тоді -- у нас розвиднюється
В очах,
Коли разом всі знаходимо
Розуміння єдності,
Як нація,
Що бореться за свої
Вольності утвердження,
Бо...
Життя є коротке,
А ми хочемо жити в своє
Задоволення,
За яке нам пропонують
Непомірну ціну банки,
Де проходить наше каждодення
В клопотах довгів
Та суєти
І.., от -- приходить старість
Та пенсія,
Але задоволення, знову --
Немає,
Бо
Політична ситуація,
Яку ми самі допустили --
Нас нагинає у страх
Та відчай розуміння,
Що старість стає
Непосильною ношею одинокості
Животіння...
_____________________________
30.01.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031902
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2025
автор: MAX-SABAREN