Сонет 26 Вільяма Шекспіра. Переклад

Я  твій  васал,  володаре  любові,
І  мушу  повернути  борг  старий
Твоїм  заслугам  із  послом  письмовим  -
Засвідчити  лиш  борг,  не  розум  свій.

Великий  борг,  та  розум  має  бідність  -
Слова  нездатні  думку  донести,
Лише  душі  твоєї  світла  гідність
Збагне  з  листа  про  борг  думки  прості...

Кохання  зірка  є  дороговказом,
Що  путь  життєвий  висвітлить  мені,
ЧарІвним  сяйвом  вдягне  кожну  фразу  -
Тоді  повіриш  в  почуття  палкі.

Лише  тоді  насмілюсь  на  зізнання,
До  тих  часів  промовчу  про  кохання...
                         16.08.2022      
                 ©  Тетяна  Даніленко  

Ілюстрація  -  Рафаель  Санті,  "Портрет  Аньоло  Доні",  1504-1507

Lord  of  my  love,  to  whom  in  vassalage
Thy  merit  hath  my  duty  strongly  knit,
To  thee  I  send  this  written  embassage,
To  witness  duty,  not  to  show  my  wit:

Duty  so  great,  which  wit  so  poor  as  mine
May  make  seem  bare,  in  wanting  words  to  show  it,
But  that  I  hope  some  good  conceit  of  thine
In  thy  soul′s  thought,  all  naked,  will  bestow  it;

Till  whatsoever  star  that  guides  my  moving
Points  on  me  graciously  with  fair  aspect
And  puts  apparel  on  my  tatter′d  loving,
To  show  me  worthy  of  thy  sweet  respect:

Then  may  I  dare  to  boast  how  I  do  love  thee;
Till  then  not  show  my  head  where  thou  mayst  prove  me.
                                 William  Shakespeare

Переклади  Дмитра  Паламарчука  і  Олександра  Грязнова:  

О  владарю  чуттів  моїх  святих,
Як  свідчення  і  щирості,  й  любові
До  тебе  йдуть  посли  мої  письмові  
В  одежі  слів  буденних  і  простих.

Щоб  гідно  одягти  посланців  тих,
Окрас  не  міг  я  віднайти  у  слові,
Тож  не  шкодуй  убогому  послові
Своїх  думок  —  уборів  золотих.

Коли  ж  зоря,  що  креслить  нам  дорогу,
Мені  вділивши  блиску  дорогого,
Любов  мою  одягне  до  ладу,
Тоді  вже  сам  я  власними  руками.

Її  у  серці  ховану  роками,
До  ніг  твоїх  навіки  покладу.
                 Дмитро  Паламарчук

Васал  покірний,  вірний  королю,
Я  з  почуттям  поштивого  кохання
Тобі  на  доказ  відданості  шлю
Позбавлене  дотепності  послання.

Я  не  знайшов,  напевне,  гідних  слів.
Мій  розум  може  видатися  бідним.
Та  милостиво  ти  прийми  послів
І  пошануй  прийомом  відповідним.

Можливо,  зірка,  що  мене  веде
І  додає  надії  і  наснаги,
Тобі  беззаперечно  доведе,
Що  гідний  я  кохання  і  уваги.

Тоді  любов  я  покажу  свою,
А  доти  –  у  пітьмі  її  таю.
                   Олександр  Грязнов

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1031942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2025
автор: Тетяна Даніленко