Народ мій – скеля, що стоїть віками,
Не зрушити його, не знищити ніколи.
Він переносив болі і громи роками,
Та не зламають його злі потвори.
У кожній жилці – сила предків рветься,
Історія, мов кров, пульсує у серцях.
Ми встали разом, дух наш не зітреться,
І мій народ вже не зігне'ш у страх.
Коли ракети, немов блискавки шумлять,
Коли земля здригається під нами,
Ми далі йдем крізь цей пекельний шлях,
А ворог лютий хай чека своєї кари.
У нашій крові – воля, честь і слава…
Від прадідів до нас іде звитяжна сила.
Ми знаємо, що наше діло – праве,
І наше слово правди – не похиле.
Ми знаємо, що праведна мета
Веде нас і крізь темряву, і зради.
Наш дух незламний, наша висота –
Це воля й світло крізь ворожі гради.
Не згасне віра в серці у борні,
Нехай нас ворог люттю не лякає.
Незламно стоїмо на варті правоти,
І кожен знає: ми не відступаєм!
Бо в нашій вірі – сила неземна,
Бо в нашій правді – сила є і воля,
І навіть буря, що гримить щодня,
Не змінить курс народу й нашу долю.
Ми будемо на смерть стояти до кінця,
Як хвиля б’ється об скелясті гори.
Народ мій, ти – мов полум'я життя,
Незламний і нездатний до покори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А