І покину усе.
Як солодкі меди на покосах.
Льон пастельно - блакитний. Цілющий терпкий деревій.
А собі залишу тільки цвіт бузини у волоссі.
І поглину блакить. І впаду
у небесний сувій.
І нічого не шкода.
Вінок із образ та любові.
То сади Гетсиманські, а чи насолоди земні?
Хто із надто сміливих розкаже на день сороковий,
як своїх відпускати, прозорих,
і тих, що живі?
І як втримати світ на долоні
лиш силою волі?
Срібна нитка бажань мерехтить і веде крізь жита.
Маргаритки крихкі і старі явори сивочолі -
промовчать геть усі,
навіть ти, золота...
........................Золота...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: гостя