Нічний туман такий густий, що
Не видно блиску ліхтарів.
Так, ніби обгорнув утричі
Та посильніше, та пошвидше,
Притихлий сад, що захворів,
І стомлений, заледве дише.
Накрилися мохнатим коцом
Вологі вишні за вікном,
Та никнуть долу темні коси,
Що бруньки снять собі давно,
Не тямлячи - чи й досі осінь?
Бо їм за сніг лише вапно.
І сірий день і сірий вечір.
Дощами змочена кора.
Згинає гілля чорні плечі.
Аж ранком: "Тінь-тілінь! Пора!"
Весну запрошують найменші -
Квартет синичок як заграв!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2025
автор: Горова Л.