Навколо тебе обертається мій світ,
Напевно, притяжіння має силу.
Ти — наче тінь загублених століть,
Що десь в мені лишилася несхилу.
Ти — ніби подих вітру між садів,
Дощем у ніч на скроні тихо впала.
Чи, може, просто хтось отак хотів,
Щоб крізь роки, душа тобою знов палала.
Мій всесвіт — в кожнім русі, у словах,
У голосі, що сниться на світанні.
Ти — як зірниця в небі, у очах,
Що світиться між подихом чекання.
І хай життя розкидує мости,
Час замітає спогади, як листя.
Я знаю: де є небо і є ти —
Там завжди моє серце буде чистим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: AlexVIP