«Падіння у тління.
На душах – кора.
Сплелося коріння
у зла і добра.
Всі програно битви!
Гаси-но свічу:
твоєї молитви
ніхто не почув.
Що ваші благання?
Ви проклятий рід.
На гріх і страждання
приречений світ.
Отримай прозріння,
як чорний вінець:
гидує творінням
прекрасний Творець, –
захоплений раєм!..
А діти землі?
Можливо, не знає
про них взагалі.
Є діти Господні.
А вас, байстрюків,
заброда з безодні
на світ породив.
Надія – твій ворог,
любов прокляни!
Вернися у морок,
дитя Сатани…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2025
автор: Світлана Себастіані