Легенда розповідає, що був час, коли люди вмирали від нікому не відомої хвороби. У той час жила над Прутом жінка у якої хвороба забрала всіх, окрім найменшої донечки. Мати над нею, як горлиця, билася, але не вберегла. Почала дівчинка танути на очах, плакати, матір просити врятувати її.
Селом йшла бабця старенька. Вона порадила жінці, як врятувати малу. Грішними люди стали, розповіла стара, от їм за гріхи таке покарання. Треба шити повсюди — на рукавах, на пазусі хрести, чорні та червоні, щоб чорти здалеку виділи. Але нікому той секрет жінка веліла не розповідати, бо помре донька.
За кілька годин мати вишила сорочку для доньки. Та ожила, ходить здорова, просить у матері вишити на сорочці ще калину, і листочки, і терен. Тільки мати невесела. Кожен день з села на цвинтар небіжчиків носять. І дітей, зовсім маленьких дітей. Не витримало серце жінки. Вибігла до людей, просить:
— Шийте, шийте хрести, вишивайте. Будете жити! Рятуйтеся!
Люди вирішили, що збожеволіла жінка. А та обцілувала доньку, розповіла людям, що їй стара сказала, і зірвала з доньки сорочку. Впали обидві неживі.
З того часу люди почали вишивати сорочки та рятуватися від смертельної хвороби. Вона відступила, а люди так і передають від покоління до покоління, аби вишивали собі сорочки, як оберіг та святиню.
* гуцульська легенда
[b]Як любити і бути коханою[/b]
Це було багато-багато років тому,
в одному морському королівстві,
жила-була дівчина, яку ви, можливо, знаєте.
На ім'я Аннабель Лі;
І жила ця дівчина, не маючи іншого на думці,
як любити і бути коханою мною.
Я був дитиною, і вона була дитиною,
У цьому королівстві біля моря,
Але ми покохали любов'ю, що була більшою, ніж кохання -
Я і моя Аннабель Лі.
Таким коханням, що крилаті серафими Небес
бажали її і мене.
І це стало причиною того, що давним-давно
У цьому королівстві на березі моря
Вітер з хмари дмухнув, охолоджуючи
Мою прекрасну Аннабель Лі;
Так що її високородні родичі прийшли
і забрали її від мене,
Щоб закрити її в гробниці
У цьому королівстві на березі моря.
Ангели на небесах не були настільки щасливими,
Заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Та зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
Ангели на небесах і наполовину не такі щасливі,
вони заздрили нам з нею.
Так! Це була причина ( про яку знають всі люди,
в цьому королівстві, розташованому на березі моря.)
Вночі з хмари здійнявся той вітер,
Охолодив і вбив мою Аннабель Лі.
Але наше кохання було сильнішим, у порівнянні з коханням
тих, хто був старший за нас.
багатьох набагато мудріших за нас.
І ні ангели на небесах
ні демони внизу під водою
Не зможуть розлучити мою душу з душею
прекрасної Аннабель Лі;
Місяць ніколи не сходить, не принісши мені мрії
про прекрасну Аннабель Лі;
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
прекрасної Аннабель Лі,
в її могилі на березі моря.
Хоч зірки ніколи не сходять, але я відчуваю яскраві очі
прекрасної Аннабель Лі;
І так, кожну ніч я лежу поруч
своєї коханої - моєї коханої - мого життя і моєї нареченої,
в її могилі на березі моря.
В її могилі біля моря.
* мій авторський переклад
It was many and many a year ago,
In a kingdom by the sea,
That a maiden there lived whom you may know
By the name of Annabel Lee;
And this maiden she lived with no other thought
Than to love and be loved by me.
I was a child and she was a child,
In this kingdom by the sea,
But we loved with a love that was more than love—
I and my Annabel Lee—
With a love that the wingèd seraphs of Heaven
Coveted her and me.
And this was the reason that, long ago,
In this kingdom by the sea,
A wind blew out of a cloud, chilling
My beautiful Annabel Lee;
So that her highborn kinsmen came
And bore her away from me,
To shut her up in a sepulchre
In this kingdom by the sea.
The angels, not half so happy in Heaven,
Went envying her and me—
Yes!—that was the reason (as all men know,
In this kingdom by the sea)
That the wind came out of the cloud by night,
Chilling and killing my Annabel Lee.
But our love it was stronger by far than the love
Of those who were older than we—
Of many far wiser than we—
And neither the angels in Heaven above
Nor the demons down under the sea
Can ever dissever my soul from the soul
Of the beautiful Annabel Lee;
For the moon never beams, without bringing me dreams
Of the beautiful Annabel Lee;
And the stars never rise, but I feel the bright eyes
Of the beautiful Annabel Lee;
And so, all the night-tide, I lie down by the side
Of my darling—my darling—my life and my bride,
In her sepulchre there by the sea—
In her tomb by the sounding sea.
*оригінал
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: oreol