Самотня тополя
Стоїть серед поля.
Вітри на привіллі
Ламають їй гілля.
Їй шкодять морози
І спека, і грози.
Така її доля -
Стояти у полі.
Буває, людина
В жорстоку годину,
Неначе тополя,
Сама на роздоллі
Воює зі світом
Хоробро, відкрито.
А світ норовливий,
Підступний, брехливий.
Молитва до Бога
Надасть допомогу
В найтяжчу негоду
Людині без роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Leskiv