Я був відсутнім у твоїй весні,
Коли барвистий Квітень панував,
І молодість співала з ним пісні,
Сатурн*, і той, сміявся і стрибав.
Та ні чарівний спів усіх птахів,
А ні духмяність квітів весняних,
Мені не дарували ясних днів,
Не надихали до віршів палких.
Я знаю, білих лілій чистота,
Троянд червоних царствена краса -
В них є твоя божественна весна,
Їх з тебе малювали небеса.
Мені ж в розлуці марилась зима,
В ній лиш з твоєю тінню гра була...
05.09.2023
© Татяна Данiленко
*Сатурн - давньоримський бог землеробства, садівництва, зазвичай його уявляли похмурим
Ілюстрація - “Портрет юнака з розірваною
рукавичкою” Тіціана Вечелліо, 1515-1520
From you have I been absent in the spring,
When proud-pied April, dressed in all his trim,
Hath put a spirit of youth in everything,
That heavy Saturn laughed and leaped with him.
Yet nor the lays of birds, nor the sweet smell
Of different flowers in odour and in hue,
Could make me any summer’s story tell,
Or from their proud lap pluck them where they grew:
Nor did I wonder at the lily’s white,
Nor praise the deep vermilion in the rose;
They were but sweet, but figures of delight
Drawn after you, – you pattern of all those.
Yet seem’d it winter still, and, you away,
As with your shadow I with these did play.
William Shakespeare
Переклади Дмитра Паламарчука і Олександра Грязнова:
Ми розійшлись, коли будили весну
Дзвінкого квітня сурми голосні,
І лик Сатурна крізь глибінь небесну
Всміхавсь назустріч молодій весні.
Та солов’ї і пахощі конвалій,
Принади всі воскреслої землі
Не вабили мене. Як уві млі,
Тягнувся час в байдужості тривалій.
Бо і троянд багрянисті вогні,
І найніжніша білина лілеї —
Лиця ясного милої моєї
Ніяк не можуть замінить мені.
Без тебе чари пишної природи —
Неначе тільки тінь твоєї вроди.
Дмитро Паламарчук
П'янкого квітня музика безжурна
Нас розлучила покликом своїм,
Коли яскрава зірочка Сатурна
Сміялась і стрибала разом з ним.
Та спів пташок, і пахощі, і краски
Весняних квітів не допомогли
Народженню історії чи казки
Про дивні луки, де вони росли.
І пелюстки, що лілії розкрили,
І цвіт троянд, – зразок для красоти, –
Нагадуючи, все ж не замінили
Тих щік і вуст, що маєш тільки ти.
Була зима в мені, а їх цвітінням
Я милувався, як твоєю тінню.
Олександр Грязнов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Тетяна Даніленко