На наші серця накладають ліміти,
Беруть, зживають, і змушують тліти.
З кожним постом в них закладають міни,
Які з часом вибухнуть і будуть зміни.
Програмування проходить на диво тлінно,
Як і життя людей що проходить позмінно
Вносять код, дають маску і формують думки
І роблять так майстерно, що наче й не вони.
Ми перестаємо відчувати так швидко
І не помічаємо що від всього нам гидко
І з усього цього найстрашніше лиш те,
Що багато хто не помічає як живе.
А тим часом проростають квіти мінних зон
Зустрічаються шукачі нейтральних зон
Всі починають говорити в унісон,
Що вони прокинулись, і це не сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Автор Ка