*****
Я лихе забуду все,
Наче й не було.
Час, як вітер, віднесе
Назавжди все зло
І від мене, і від всіх,
З ким живу на цім
Світі я. Нехай лиш сміх
Радісний на нім,
Мовби сонце в небесах,
Ясно пломенить
В кожного з нас на вустах
Всяку часу мить.
Хай лиш світлі почуття
Маємо ми всі
Протягом всього життя
Й світ в його красі
Всій сприймаймо і живім
Так, як кожен з нас
Прагне серцем всім на нім
Жити повсякчас,
Бо для цього нам й дано
Те життя, яке
Все ж колись мине. Воно
В нас усіх крихке,
Мов кришталь, розбитись вмить
Може і навік
В несподіваную мить,
Як скінчиться вік
Наш на білім світі цім,
Де живе́мо ми.
Народилися ж на нім
Ми усі людьми.
Тож на втіху жити слід
І також робить,
Щоби за собою слід
Гідний залишить.
Євген Ковальчук, 01. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2025
автор: Євген Ковальчук