Хотіла б я в попутники тебе́,
Та наша доля вкрай до примх охоча…
Немов ліхтар, що сіє тіні ночі,
Вона є дивна, та на свій манер.
Сховатися б за вилиском люстер
І відчай, як дрова́, вночі палити,
Та я не стану.
Буду просто жити -
Полину з вітром піснями флоєр,
Схоплю за пишний хвіст біляву хмару,
Яка сніги викохувати марить.
І поки промінь сонця ще не вмер,
Ми з нею спалахнемо, як костер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2025
автор: Емма Конвалiя