***
Земля завжди народжує каміння,
Із тверді в прах, із небуття у скін.
Живі на час, перед обширом винні,
Де за примари мруть, куди не кинь.
***
Штовхають рабські пристрасті одвіку,
До зла різноманітного, потвор.
Земля і небо споглядати звикли,
Як краде сам у себе хижий вор.
***
Ідуть захисники людської правди
Як вогники, що згасли уночі.
Мандрують душі їх, спочинку раді.
Поплач. Надійся. Знай себе. Мовчи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Олесь Ефіменко