Наповнити світ я змогла:
Орбіта – на зустрічі вето.
У шафі скінчились скелети.
І, ніби пішло все на лад,
Не зайва тепер я, не третя,
Ви – Сонце, зоря. Я – комета.
(Ви здатні спалити ж дотла!)
Від опіків дум – біль і злам.
Забула? Змирилася? Де там!
В душі, у одвічних заметах,
Якась одержимість жила.
Самотньо, в падіннях і злетах,
На відстані сяє комета,
Навколо світила ж – імла…
В уламках чуттєвого скла,
Не зорі – палкі силуети,
Бо спогад незгасний іще той,
Я віршем вогонь обняла…
/амфібрахій/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Білоозерянська Чайка