Не думав я, що це скажу,
Себе за правду накажу.
За правду ту, що кривдить нас,
Людей пригнічених кожний раз,
Коли вони шукали втіху,
А їм діставалось по горіхам
За їх ниття,
Яке було в них, як каяття.
Не варто правдою гнобити,
Коли людина стає нити.
Краще її втішити брехнею,
Завдяки якій вийде із печалі,
І все буде добре з нею,
І її подяка буде, міцніше сталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Олег Майнд