Ясне сонце, друже мій,
Вийди з хмар, мене зігрій
Лагідним теплом. Тебе,
Як і небо голубе,
Також потребую я
Та уся людська сім’я.
Не ховайсь за хмари ти,
Вийди і із висоти
Ніжні промені пускай.
Не шкодуй же їх. Нехай
Обігріють до пуття
Нас вони і почуття
Світлі викличуть й думки,
Щоб усім нам залюбки
В світі цім жилось всякчас.
Прошу, обігрій же нас.
Адже вже зима пішла
І весна до нас прийшла,
Бо її прийшла пора.
Тож тобі також пора
Сяяти уже світліш,
Яскравіше та ясніш,
Щоб тепліше в нас було
Й пишнобарвно все цвіло,
Розпускаючи свій цвіт
На довколишній весь світ
Ув усій своїй красі,
Щоб на ньому ми усі, –
І дорослі, й малюки
Жили завжди залюбки.
Євген Ковальчук, 03. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2025
автор: Євген Ковальчук