ЇЖАК І ПІДСНІЖНИКИ
Ще вчора їжак не ступав за поріг,
Ловив чудо-сни, лежачи у норі.
А нині прокинувся, вийшов – весна,
У квітах, у травах поляна лісна.
Трава лиш наставила чуб з-під землі.
Та квіти підсніжники вже чималі.
У кожному цвіті по три пелюстки.
За формою всі, мов маленькі дзвінки.
- Які ж вони гарні, – подумав їжак,
- Ці квіти маленькі!
І мило отак
Зробилось кольку. Зупинився. Примлів.
- Багато краси в світі, жити б умів
З любов’ю у ньому, - це вирік, - усяк!
Не лив в чуже тіло ні болі, ні ляк.
- Ти правий, - сказали дерева і квіти.
- Любити живе треба кожному вміти.
ВОВК-АРТИСТ
Вовк Сірко натхненно вив
Ще, як у садок ходив
І у святах участь брав.
В школі також тренував
Голос свій – пісні співав.
Вовчика хвалили всі –
І бобри, й зайці косі,
Білки, лиси і ведмеді,
Чижик Жу, кабанчик Фреді,
Ще й метелики, жуки
І колючі їжаки.
Тож Сірка татусь-ґазда
У науку до дрозда,
Як підріс, змужнів, віддав.
Співу той вовчка навчав –
Все ловив він блискавично,
Вивчив грамоту музичну.
Голос дрозд вовчку поставив,
Де лиш міг, на сцену ставив
Учня здібного – Сірка.
І невдовзі до вовчка
Прийшли слава, шана, гроші,
Глядачі палкі, хороші,
Різна публіка була:
Від ведмедя до орла.
Не увесь дохід, що мав,
Вовк собі в кишеню клав.
Половину - така рвійність,
Витрачав на благодійність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)