Мати земля моя чорноброва
А батько сивий - сивий Дністер.
Зростила мене солов'я мова
П'ю, як воду з небесних віддер.
Ясен Місяць споглядав з синіх гір
В дубовій колисці колисав.
Возносив до висот - ясних зір
І, зорями казку малював.
А батьківська хата у садочку
Мов пава в цвіті яблунь, вишні.
Зустрічала з доріг у віночку
Зігрівала душу дні колишні.
Зростала я у квітучих садах
Злітала вище хмар у мріях.
Цвіла, як мальва ружа у піснях
В розмаю, як квітка лелія.
Стрічала сонечко у небесах
Першу зірку у літній вечір.
Кружляла над землею наче птах
Слухала розмови лелечі.
Ходила за зелен гай у поля
Там дзюрчить польова криниця.
Милувалась божим раєм здаля
І пила красу ,як водицю.
Сіяла яре зерно на ріллі
Збирала у снопи колоски.
Натхнення ,сили брала від землі
До ніг стелились маки квітки.
На панській горі був садочок
Наливали, там ябка петрівки.
А я бігала у той куточок,
Нарвать на варення, і булки.
Душі ,так часом не вистачає
Того раю дитинства краси.
Душа поміж Галактик шукає
Земне тепло мальву із роси.
А так хочеться знову у казку
Там, де матуся,тато і брат.
Відчути їхню любов і ласку
Зігрітись сонечком в сто карат.
Піти у рай літечка босоніж
Попекти ноги до кропиви.
Слухати шум вітрів у бездоріж
І зростати, як дуб щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Чайківчанка