Нарешті лютий здивував -
лапатий сніг на землю впав.
Ще не глибокий, білий, білий,
та сипле з неба він не сміло.
Дерева в білих кожухах,
дахи у білих капелюхах.
Покрив доріжки, тротуари.
Тримаються за руки пари.
Але в природі щось не так,
(давно з небес дають нам знак).
Ой, теплі ж дні були зимові!
Може зима з весною в змові?
Ще вчора тут троянди квітли.
Листя смарагдове на вітах,
бутони соком наливались...
Незламні, ними любувались!
Ще й на гілках нові бруньки
вже розбухали залюбки.
Мороз і сніг. Що з ними буде?
Надія лиш живе на чудо!
Змінив закони білий світ...
Порадує нас в травні цвіт?
Звісно, в природі щось не так.
Давно з небес дають нам знак!
Zoja 06.02 2025
Зоя Міщук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Zoja