В перекладах складаю дивний пазл
З думок чужих і почуттів бентежних,
І щоб ліхтарик в сутінках не згас,
Як тінь іду, ступаю обережно...
Щоб віднайти свою співучість рим,
Не змінюючи ритму бездоганність,
І обережним дотиком малим
Внести своє у вірша первозданність.
Я ніби поряд, та іду услід,
Поезії чарівність відчуваю,
І марю, що казковий перехід
З минулого в майбутнє відкриваю.
В мені часів минулих забуття
Відроджується подихом сміливим -
Чиясь любов, страждання і життя
Пронизуються світлом мерехтливим.
Все оживе, нехай хоча б на мить,
Для когось прийде словом зрозумілим,
Чиєїсь мудрості відкриється блакить
Серед нерозумінь закам'янілих...
21.06.2022
© Татяна Даніленко
Ілюстрація - картина Олександра Леванівського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Тетяна Даніленко