я - дерево
доісторичне дерево
у камені
сірому сірому камені
я стою за склом
у музеї
поруч із муміями
на мене дивляться люди
їх багато
як у вулику
мої гілки поламані
але камінь тримає їх разом
скло замилене
бо його багато разів
торкалися пальцями
хоч і не можна
тому обличчя розмазані
та розмножені
я - дерево
багатоклітинний організм
і я мислю
хоча іншим мої думки не ясні
я пам'ятаю динозаврів
вони теж у камені
стоять на інших полицях
я - дерево
я чую інші дерева
за стінами
але вони говорять іншою мовою
а я втомилося
мені душно і холодно
я хочу щоб земля знову
зарила мене
і вкрила
своїм темним покровом
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2025
автор: Хімічна Химера