Десь-інколи душа замре на злеті
І, ніби птах з підрізаним крилом,
Закрутиться із вітром в піруеті,
А в тебе в серці все догори дном.
А птах-душа все квилить, наче просить,
Щоб ти лиш простягнув долоню їй,
Але тобі уже, мабуть, по горло досить,
Забрав останні сили буревій.
А вітер твою душу знов кидає,
Безжально так об скали розбива;
Та співчуття в тобі уже немає,
Тому й втекла твоя замучена душа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=103249
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2008
автор: Альбіна Кузів