СЛІПИЙ ЖЕБРАК

СЛІПИЙ  ЖЕБРАК

Сліпий  жебрак,  що  всівся  край  дороги,
Повірив  в  Сина  Божого,  Христа,
Прозріть  без  Бога  та  й  не  бу́ло  змоги,
А  все  життя  він  ніс  цього́  хреста.

Ісус  відчув  його  велику  віру,
Яку  плекав  в  собі́  усе  життя,
Й  почув  молитву  жебракову  щиру,
Яка  лила́сь  з  душі́,  як  вишиття.

Роки́  сліпий…  Роками  був  незрячий,
Який  на  вигляд  Божий  Син  –  не  знав,
Але  ж  відчув,  хоч  навіть  і  не  бачив,
Сліпий  жебрак  прозріння  дочекав.

Ісус  почув,  почув  слова  благання
І  сво́ю  милість  жебраку  послав.
Надія  в  жебрака  була́  остання  –  
Він  ласки  від  Ісуса  так  благав.

Прозрів  жебрак,  прозрів  і  світ  побачив,
Бо  в  силу  Божу  віри  не  втрачав,
Надія  й  сподівання,  все  зазначив,
Ісус  є  милосердним  –  відчував.

А  милосердя  Боже  має  силу,
І  віра  помогла  йому  прозріть.
Молитва  й  віра  має  бути  щира,
Тому́  назустріч  Господу  ідіть.

26.01.2025  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР