У кожному безмежжі є межа
І в кожному прощенні є прощання
Душа не хліб, поріжеш без ножа
І ті що перші стануть, і останні
У кожного є той, хто п'є за нас
Хто з нами п'є, і через нас
Хтось загорівся нами, і не згас
І не тліє через відстань й час...
Адже допоки серце не зітліло,
Допоки в жилах грає тиха кров,
Ще можна жити – хай гірчить, боліло,
Бо поки є надія – ще жива любов.
Є ті, хто приходять, коли вже не треба,
Хто хоче кричати, але тишу ковтає,
Є голос, що кличе із вічного неба,
Але відлунням у серці потрохи зникає...
У кожного є небо і земля
Своя зоря і власна чорна прірва.
Душа це не вокзал, скажу Вам я
Не у душі, а переж, витирайте ноги
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: AlexVIP