* * *
Вовк знає, що можна, на що є табу.
А голос із хмурого яру сміється…
Терпіла вовчиця і зраду й ганьбу,
й лишила страждання!..
Хай серце заб'ється.
Хоч стріляним був, та вдержати не зміг,
вовк кинув пасію, зіткнувшись з реалом.
Чи ж маєте сили продовжити біг,
навіщо вовчицю віддав на поталу?
Мабуть на межі дочекається змін,
вернеться до нього надійна вовчиця.
Тим паче, не треба іти на поклін,
лишила терник легка здобич – синиця.
У вовчому серці бентежиться злість,
підкочують бурю невидимі страхи.
Втім, мудра вовчиця на старості літ
пробачила вовка і стала на захист.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: на манжетах вишиванки