Старенькі верби на долині,
Їм літ вже більше як мені,
Над ними небо синє-синє,
Під ними спогади одні.
Була стежинка під вербою,
А по при неї кропива,
Давно розлучені з тобою,
А пам'ять як душа жива.
Ті поцілунки і обійми
До нині серце береже
І з біллю дійсність воно прийме
Не повернути того вже.
Засохла річка під вербою,
Кудись поділася вода,
Там де стояли ми з тобою
Стоїть вже пара молода.
Наскочить часом тихий вітер,
Вербове листя затремтить,
Душа ще в зустріч нашу вірить
Та тільки серденько болить.
Старенькі верби при долині,
Вечірня зіронька горить,
Живуть в душі вони і нині,
Ті незабутні вечори.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2025
автор: Малиновый Рай